неділя

Spain 2-0 France. Просто думки з приводу..


Власне, розписувати всі ті вчорашні тактичні хитросплетіння зі сторони обох збірних не видається мені навіть мінімальним чином доречною справою.. Не треба бути футбольним фахівцем щоб розуміти повну, навіть я б сказав тотальну перевагу іспанців фактично в усіх ігрових компонентах в першому таймі.
Збірна Франції атакувала просто жахливо, дарма покладаючись на відверто прогнозовані далекі передачі.. Роль Малуда була особливо незрозумілою - передбачалось, що він повинен був підключатися вперед і бути сполучною ланкою між півзахистом і атакою, але після матчу із збірною Англії Блан посадив його на лавку саме тому що йому не вдалося тоді виконати цю роль, тому його вихід в центрі півзахисту бачився вже у вчорашній грі навіть більш дивним, ніж Дебюши на правому фланзі, в якого, як мінімум, було чітке завдання (нехай він з ним і не впорався).
Якщо Блан хотів збільшити оборонний потенціал своєї команди, йому слід було використовувати Алу Діарра, якщо він хотів додати креативу, то він міг випустити Саміра Насрі. Малуда ж виявився нездібним дати ні того, ні іншого. Формально він і несе відповідальність за перший гол Алонсо, хоча, виходячи з трьох перших матчів, подібне підключення іспанського гравця з опорної зони важко було навіть уявити.


Франція так і не змогла налагодити вихід з оборони в атаку - молодий Бускетс фактично нейтралізував Рібері, Кабай був закритий Іньєстою та Чаві, а Карім Бензема виявлявся тим самим відрізаним від команди, безнадійно силкуючись в оточенні Піке та Рамоса.


Намагаючись тотально оборонятися, Франція так і не змогла хоч якось, навіть моментами, перебудуватись для проведення якісного атакувального футболу..


В другому таймі практично нічого цікавого не сталося. Франція жодного разу не пробила по воротах суперника, Іспанія ж завдала лише 1 удар - з точки на 89 хвилині. У результаті, тайм вийшов відверто сірим, обидві команди протистояли, перш за все самі собі - Франція через брак організованості, Іспанія через те що перед ними вже не стояло завдання показувати сміливий футбол і масово йти вперед.


Заміни були цікаві мабуть лише з огляду намірів тренерів а не за їх реальним впливом на гру. Блан випустив Насрі замість Малуди, і Жеремі Менеза замість Дебюши, перейшовши на чіткіші 4-2-3-1. Але, на полі практично нічого не змінилося. Остання заміна - вихід Олівье Жіру замість М’Віли - була вже радше агонією.. відчайдушним кроком ане підсиленням, у результаті якого французам стало лише ще важче відбирати м'яч.
Дель Боске ж лише освіжив дещо втомлену команду, надавши їй більш виразних форм - випустив Педро замість Сілви, Іньєста в результаті перемістився на правий фланг а той таки Педро (за Барселонським стандартом) почав діяти зліва, Торрес замінив Фабрегаса, намагаючись чіплятися за м'яч попереду. Проте, слід всежтаки сказати, що ніхто з тих іспанців що вийшли на заміну фактично так і не створили істотного впливу на гру, не дивлячись на те, що був момент сам на сам у Торреса і факт заробленого пенальті на Педро. Загальна картина гри вже була по суті намальована, лишалось зробити тільки завершальний штрих, який був чітко нанесений Алонсо з точки.




Збірну Іспанії тепер ще більше звинувачуватимуть в «нудному футболі». Хоча це дуже жорстка критика як на мене - більше 70 хвилин вони вели в рахунку і цілком зрозуміло, намагалися збити темп матчу, тоді як Франція не могла оволодіти м'ячем або придумати що-небудь попереду.
У глядачів було повне право критикувати збірну Іспанії за їх злегка боязку і нецікаву гру за рахунку 0-0 проти збірної Італії, і мабуть, за матч проти збірної Хорватії, коли вони були близькі до того, щоб випустити лідерство в групі через нездатність до взлому гарно організованої оборони суперника. І навіть 45 хвилин між першим і другим голом у ворота Ірландії повинні дратувати більшою мірою, тому що збірна Іспанії виглядала тоді занадто мляво проти ймовірно, найслабшої команди турніру. Але в даному випадку прагнення утримувати м'яч було повністю виправданим з тактичної точки зору. Це плей-офф, тут помилятись чи оступатись дорівнювало б провалу, краху.. Якщо команда веде 1-0 до перерви, і не допускає ні одного удару по своїх воротах за весь другий тайм тоді їх план спрацював на відмінно. Безумовно, з точки зору виключно ігрового стилю, різниця між цими матчами не дуже велика - але рахунок велику частину вчорашнього матчу був 1-0, а не 0-0. На це теж потрібно зважати.


Хоча це, ймовірно, не заспокоїть тих, хто розглядає футбол, перш за все, як видовище. Але ситуації, в яких опинялася Іспанія різні, і вони мабуть, прекрасно показують різницю між Іспанією що грає відверто погано, і Іспанією, що намагається грати ефективно і утримувати рахунок - а в цьому і є своєріда краса та унікальність цієї збірної.


Нинішня Roja - одна з небагатьох команд сучасності, яка діє в "проактивній" манері. Простіше кажучи, вона завжди грає від себе, а не від суперника - за рахунок контролю м'яча, інтенсивного командного тиску і багатофункціональності гравців, та що я вам розповідаю, за останні чотири роки вже все давно всі зрозуміли. Червона Фурія зробила так, щоб кожен її суперник був вимушений придумувати план контргри, сушив голову над тим, як позбавити м'яча Чаві, і відступав від своєї звичної манери - все як вчорашня збірна Франції, тренер якої перетрусив весь склад, виставив двох захисників на правий фланг і, звичайно ж, отримав з цього флангу гол, зрозумівши потім що йому нічим відігруватись.


При цьому нинішній стиль іспанців зовсім не дістався їм у вигляді гуманітарної допомоги від Йохана Кройфа. Клубні академії ростили гравців, тренери збірної підглядали за Барселоною, сама команда довгий час жила з клеймом невдах на лобі - загалом це був дуже непростий шлях. Зараз іспанці вже не такі свіжі і моторні як чотири роки тому, їх тренер не любить використовувати форвардів, але вони як і раніше є володарями двох найпрестижніших титулів, а також ігрового ноу-хау, яке ці титули їм забезпечило. Чи варто дивуватися, що вони й до цих пір ним користуються? Думаю ні.